«Загублені» машини: японські верстати Tsugami, що кують зброю, масово потрапляють на російські оборонні заводи 

• Продукція японської корпорації Tsugami, яка виготовляє високоточні верстати для металообробки, сотнями екземплярів потрапляє до Росії. 
• Після початку повномасштабної війни, експорт верстатів через китайських постачальників зріс у десятки разів. 
• Попри санкції та торгові обмеження, які запровадив уряд Японії, продукції фірми, яка критично важлива для російського ОПК поставили на $62 млн.  

«Обладнання Tsugami наразі не дозволено постачати до Росії» – пише менеджерка китайської компанії Suzhou Wugan у відповідь на запит про купівлю японського верстата. Але наступне речення змінює все: «Ми повинні переконатися в безпеці доставлення машин Tsugami до вас».

Це листування – результат власного розслідування, в якому журналісти Trap Aggressor аналітичного центру StateWatch представились російськими менеджерами підприємства з виробництва радіолокаційного обладнання. І це не поодинокий випадок. За зібраними даними, лише у 2024 році високоточні японські верстати Tsugami на суму понад $62 млн потрапили до Росії через китайських посередників попри санкції та торгові обмеження. Ці машини сьогодні працюють на заводах, які виготовляють компоненти для дронів «Герань», системи наведення ракет та бортового обладнання російської авіації. Тим часом японська корпорація «загубила» понад 300 верстатів, а китайські трейдери готові «безпечно» доставляти заборонені товари до Москви. Результат – російські оборонні заводи отримують критично важливе обладнання. Розповідаємо, як це стало можливим та чому важливі для російської промисловості товари, потік яких мав припинитись ще у 2022-му році лише набирають популярності.

«Безпечно доставимо до Москви»

Хоча уряд Китаю нещодавно стверджував, що «суворо контролює експорт товарів подвійного призначення» до Росії, – фірм, які готові їх туди постачати, не бракує. Після дуже швидких переговорів із китайським дистриб’ютором від імені російської фірми, що бере участь у державних замовленнях, нас запевнили, що японський верстат Tsugami доїде до Москви. При чому, «безпечно». 

У середині серпня 2025 року уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк повідомив, що Міністерство економіки, торгівлі та промисловості Японії провело розслідування та виявило, що понад 300 верстатів виробника Tsugami «зникли» після продажу їх семи китайським компаніям. За повідомленням, японської влади, близько 30 із цих верстатів уже «знайшлись» на території Росії. 

Однак, «знайтись» їх може суттєво більше. За даними, отриманими Trap Agressor, лише у 2024 році Росія імпортувала верстатів та їх компонентів, виробництва  Tsugami на понад $62 млн. Також нам вдалось з’ясувати кілька точних адрес постачань у Росії та які саме заводи воєнної машини Кремля їх використовують. 

Клієнтоорієнтований сервіс

Скріншот з мережі Iнтернет

«Це клієнт з Росії. Після відвідування нашого заводу я вважаю, що замовлень буде більше», – пише у своєму Instagram жінка на ім’я Melody. Вона представниця китайської компанії Suzhou Wugan. Фірма позиціює себе як великий виробник верстатів під власною торговою маркою, але переважно постачає продукцію інших підприємств із Кореї, Тайваню та Японії. 

Wugan навряд чи можна назвати великим глобальним бізнесом. Це швидше компанія, яка орієнтована лише на один ринок – Росію. Принаймні про це свідчить сайт компанії, який доступний лише російською мовою. Представники фірми регулярно відвідують Москву, тамтешні професійні виставки та продають товари підсанкційним компаніям. 

Скріншот з мережі Iнтернет

Серед клієнтів Wugan – Ігор і Яна Домські, власники ООО «Солдрим-СПБ». Ця санкт-петербурзька компанія спеціалізується на торгівлі металообробним обладнанням, а на її веб-сайті зазначено: «Поставляємо металообробне та металорізне обладнання з ЧПК та ручним управлінням, доставка в будь-яку точку Росії та країн ЄАЕС». Ця російська фірма, як і її власники, перебуває в санкційних списках США за участь у схемах постачання критично важливого обладнання для російського ВПК. 

(Ігорь і Яна Домская, які володіють ООО «Солдрим-СПБ»)

За інформацією сайту Suzhou Wugan, фірма також є дистриб’ютором верстатів Tsugami. Як виявилось, щоб замовити у Китаї японський верстат, який підлягає експортному контролю не потрібно особливих зусиль. 

Експеримент: як купити заборонений верстат

Ми зв’язались із компанією, представившись російськими «менеджерами підприємства, що виробляє компоненти для систем спостереження та радіолокації в рамках урядових проєктів» та запитали про можливу покупку. 

«Перш за все, мені потрібна інформація про вашу компанію. Оскільки обладнання TSUGAMI наразі не дозволено до постачань до Росії», – відповіла нам менеджерка компанії.

Начебто на цьому все, якби не наступне речення: «Ми повинні переконатися в безпеці доставлення машин TSUGAMI до вас». 

Згодом у компанії повідомили, що не можуть поставити японські машини, але готові відправити будь-який верстат із китайського підрозділу фабрики Tsugami. Вони надіслали каталог підприємства Tsugami Precision Machine Tools(Zhejiang) Co. Ltd. та не потребували жодної інформації про потенційного покупця.

Чому Росії потрібні японські верстати 

Фактично уся російська оборонна промисловість побудована на імпортних верстатах, при чому переважна більшість із них  – продукція високорозвинених країн, на кшталт США, Німеччини чи Японії. Це пояснюється тим, що китайські верстати недостатньо якісні для виконання надточних робіт. А оскільки російська військова доктрина побудована на використанні ракет, то потребує надтонкої роботи з інтегральними мікросхемами та іншими чутливими компонентами зброї. 

Верстати з числовим програмним керуванням (ЧПК), окрім точності мають ще одну перевагу – ними повністю управляє комп’ютер: оператор завантажує дані, а верстат повторює операцію з стабільною точністю будь-яку кількість разів. Це також знижує вимоги до персоналу, який тепер не потрібно готувати 10-15 років. Простіше кажучи, японські верстати дають саме те, чого російська оборонка не може забезпечити всередині країни: стабільну мікронну точність і безвідмовність на дрібних складних деталях.

При цьому Японія, наразі єдина країна Азії, яка приєдналась до антиросійських санкцій та прямо забороняє експорт до Росії деяких товарів, зокрема верстатів. За порушення правил торгівлі можливі навіть кримінальні санкції: до 5 років ув’язнення або до 10 млн єн штрафу. 

Тому більшість компаній не ризикують та обирають обхідний шлях – купують верстати цієї корпорації у китайського відділення Tsugami. 

Торгівля на повних обертах

Очевидно, що з початком повномасштабного вторгнення і збільшенням обсягу виготовлення зброї, потреба у верстатах та їх запчастинах лише зросла. Для порівняння, імпорт Росією металообробних верстатів, вироблених японською корпорацією Tsugami у 2020-2021 рр. коливався на рівні 2-3 млн доларів, тоді як у 2023 це вже понад $50 млн, а у 2024 – понад 60. При цьому майже всі з них раніше не були у вжитку.

За даними Financial Times, Tsugami покладається на китайський ринок. У Китаї працює понад 100 тисяч верстатів компанії з близько 200 тисяч у світі, а у 2023 році понад 60% продажів корпорації припадало на Китай. З червня 2024-го року Японія запровадила санкції проти кількох десятків китайських компаній, які допомагають Росії у постачанні японських компонентів, але серед них немає постачальників верстатів з ЧПК. 

Найбільшим дистриб’ютором верстатів Tsugami з Китаю до Росії у 2024 році стала фірма Ele Technology. Принаймні так було щонайменше до жовтня, коли компанія потрапила під американські санкції. Так, за неповних 10 місяців фірма відправила в Росію верстатів та комплектуючих на $49 млн. Інші великі гравці – Shenzhen Yile Equipment ($5 млн), Lewin Limited ($4 млн) та Grun Group Limited (1,2 млн). 

Значна частина постачальників не ведуть іншого бізнесу, крім торгівлі з російськими дистриб’юторами та мають низку ознак фіктивності. Більшість із них почали бізнес-активність після 2022 року. Ele Technology зареєстрована 14 квітня 2022 року і раніше намагалась видавати себе за американську компанію Gray Machinery. Shenzhen Yile Equipment взагалі немає свого сайту.

Кілька дрібних трейдерів особливо і не намагаються приховати зв’язки з Росією. Наприклад, назва однієї з компаній Kalinka Tianjin International Trading Company Limited. 

Шахеди, бортові системи літаків, системи наведення ракет – що виготовляють з японських верстатів

Однак усі ці компанії лише ланка у ланцюжку посередників. Значно цікавіше, куди у результаті потрапили ці вироби. Левову частку цих верстатів можна знайти на російських військових заводах. 

У Росії в 2024 році японські верстати купувало в основному велика російська компанія ООО «АМГ» (Alpha Machinery Group), яка скупила 88% усіх постачань на $55,6 млн. Перші санкції на «АМГ» наклали у США ще наприкінці 2023 року, згодом до них приєднався і ЄС. Однак, схоже, це не надто заважає фірмі, оскільки китайські компанії продовжують продавати їй продукцію просунутих країн. За 2024 рік компанія заробила 11,7 млрд рублів (близько $85 млн) і збільшила свій дохід майже в 6 разів відносно минулого року, а кількість верстатів, які дистриб’ютор постачає за рік обчислюється сотнями. 

У рідкісних випадках, деякі кінцеві користувачі самостійно купували товар. Наприклад, АТ «ОКБ Аерокосмічні системи» або АТ «Дубненський кабельний завод», які купили верстати у Shenzhen xingding machinery limited. Компанії-замовники входять до корпорації «Промтех» про яку писав раніше Trap Agressor. Корпорація виготовляє компоненти, які використовують у танках, БПЛА «Герань» (Shahed-136), ракетах X-59 та бортові системи для вертольотів та літаків. 

Частину верстатів російські заводи точно придбали ще до повномасштабного вторгнення, однак встановити дати постачання більшості достеменно неможливо. Ще у 2017 році верстати з ЧПК замовило казанське ООО «Радиоприбор», яке спеціалізується на розробці та серійному виробництві авіаційних навігаційних радіолокаційних комплексів та бортових обчислювальних систем. У грудні 2022 року токарний верстат B0206 придбав Саранський механічний завод, який виготовляє детонуючі механізми. 

Переважна більшість військових підприємств, які в результаті отримують ці верстати залучені або у розробку бортових систем для літаків або ж виготовлення ракет та систем управління ППО. 

З російських агрегаторів вакансій можна дізнатись, що японські верстати є у ПАО «Техприбор» підприємство авіаційного приладобудування, яке також розробляє апаратуру з контролю палива для малих ракетних кораблів. Шукають оператора для верстата і у НИИ «Вектор», яке розробляє велику кількість радіообладнання для всіх федеральних відомств та міністерств Росії.

Сюди ж належить і Рибінський завод приладобудування (АО «РЗП»), який входить до контуру управління концерну «Вега» холдингу «Ростех» і спеціалізується на бортовій радіоелектронній апаратурі, зокрема вимірювальних і телеметричних комплексах для літаків та вертольотів. 

У тому ж сегменті працює АО «Раменское Приборостроительное Конструкторское Бюро» (РПКБ) у складі концерну «Ростех». Його комплекси бортового обладнання встановлюються на низці російських вертольотів і літаків цивільного та подвійного призначення; серед ключових партнерів фігурують «КРЭТ», «Вертольоти Росії» та «Рособоронекспорт». 

Одним із покупців ООО «АМГ» є АО «Корпорация «Комета», яке розробляє системи спостереження та виявлення балістичних ракет та приватна оборонна компанія ЗАО «Ломо Лазер» (2 верстати). «Комета», згідно з її сайтом, випускає оптичні та теплові головки самонаведення високоточної зброї, прилади спостереження, інформаційні системи лазерної та оптичної обробки інформації, що широко застосовуються практично у всіх видах військової техніки Збройних сил Російської Федерації. Компанія також відзначає, що з 2022 року оборонне замовлення від держави збільшилось у 3-4 рази, а контракти укладені до 2027 року. 

Судячи із судових документів, ще один верстат Tsugami JG-510CM міг «загубитися» у Рязані по вул. Високовольтна, 6 де знаходиться конструкторське бюро «Глобус». Системами контролю цього бюро оснащені практично всі основні системи ракетного озброєння (С-200/300/300В/400, Бук-М1/М2, Тор-М1, РТЦ-181, «Панцир-С», авіаційні керовані засоби ураження, підводна зброя «Пакет», «Ласта» та авіаційна протичовнова ракета АПР-3М).

Скріншот з мережі Iнтернет

Верстати зникли – але працюють

Раніше Міністерство економіки, торгівлі та промисловості Японії (METI) повідомляло, що прямі постачання японського обладнання до Росії не здійснюються. Водночас відомство визнає проблему обходу санкцій через треті країни та «зосереджується на виявленні залучених до цього організацій та обмінюється інформацією з країнами-партнерами». Окремо METI надає компаніям роз’яснення і рекомендації для посилення внутрішнього комплаєнсу. З огляду на те що Tsugami має виробничі майданчики в Китаї, міністерство, за їх словами, забезпечує цю та інші японські компанії необхідною інформацією для дотримання суворого експортного контролю. 

Журналісти Trapp Aggressor звернулися до METI із запитом про результати розслідування щодо понад 300 «зниклих» верстатів, роль китайських посередників і критерії включення у санкційні списки, а також уточнити, чи поширюється японський експортний контроль на дочірні компанії за кордоном. 

У відповіді міністерства повідомили: 

«Через характер питання ми повинні утриматися від коментування деталей окремих випадків або майбутнього напрямку цих заходів. Однак ми визнаємо важливість вирішення спроб суб’єктів господарювання третіх країн обійти або ухилитися від санкцій проти Росії, і ми продовжуватимемо тісно співпрацювати з міжнародною спільнотою та відповідними міністерствами та відомствами». 

Корпорація Tsugami не відповіла на наш запит про дату припинення продажів у Росію, політику комплаєнсу та технічну можливість віддаленого блокування обладнання.

Водночас увага медіа до проблеми, найімовірніше, дає свої плоди. Зокрема, у процесі листування компанія-постачальник Wuhan зазначила, що «завод Tsugami зараз проводить дуже суворі перевірки». Чи дадуть ці перевірки результат, вже незабаром можна буде відстежити через наявність або відсутність нового обладнання на російських заводах ОПК.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».