StateWatch презентує дослідження «Російські наземні роботизовані комплекси (НРК) у війні проти України»
Хто виробляє російських роботів і чому санкції оминають ключових гравців
StateWatch підготував аналітичний звіт про російську індустрію наземних роботизованих комплексів (НРК), який охоплює структури фінансування, ключових виробників, вплив китайських компонентів та прогалин у санкційному режимі. Загалом ідентифіковано 32 моделі НРК, для 29 з яких встановлено юридичну особу виробника. Щонайменше 20 типів НРК зафіксовано у бойовому застосуванні проти України.
Водночас видання «Оборонка» проаналізувало як росіяни використовують наземні робототехнічні комплекси у війні проти України.
До 2022 року російські напрацювання у цій сфері (НРК «Уран-9», «Платформа-М», «Маркер», «Нерехта») були здебільшого залишалися демонстраційними проєктами державних конструкторських бюро із сумнівною бойовою цінністю. Однак поява вздовж лінії фронту так званої «кіл-зони» — смуги на 10–15 км углиб, яку прострілюють FPV-дрони обох сторін — зробила класичну логістику й евакуацію ризикованими. Росія почала масово розгортати НРК переважно для виконання завдань із логістики, евакуації поранених, вогневої підтримки та розвідки.
Ключова зміна — індустрія перейшла від державних заводів ВПК до приватних компаній та державно-приватного партнерства, а у 2024–2026 роках вийшла на серійне виробництво.
Найпоширеніші НРК:
- «Курьер» (ООО «НРТК Капс»);
- «Варан» (ООО «Агентство Цифрового Развития»);
- «Импульс» (ООО «Гумич-РТК»);
- «Омич/Омич-2» (ООО «Ренг»).
Їх постачають на фронт у кількості від кількох десятків до кількох сотень одиниць.
Розробку технічних рішень та нових моделей фінансує «Фонд перспективных исследований» — російський аналог DARPA через волонтерські проурядові структури «Кулибин клуб» і «Народный фронт», а до інженерних робіт залучені державні цивільні та військові університети. Перехід до повноцінної «війни роботів» поки не відбувається: попри активні розмови про штучний інтелект, усі задіяні на фронті машини залишаються дистанційно керованими.
Уся індустрія критично залежить від китайських компонентів. Постачання компонентів для російських НРК фактично є підмножиною ланцюжка постачань для БПЛА. Значна кількість комплектуючих є спільними для обох типів дронів – електродвигуни, акумулятори, контролери, камери, модулі зв’язку тощо. До того ж частина компаній є виробниками як безпілотників, так і наземних дронів.
При цьому санкційні обмеження майже не зачіпають ті компанії, які реально постачають НРК на фронт. Під санкціями США перебувають 10 із 20 ідентифікованих виробників, під санкціями України — 9, під санкціями ЄС — лише 3. При цьому об’єктами санкцій переважно стали «старі» заводи ВПК чия продукція або не дійшла до фронту, або застосовується обмежено. Натомість левова частка найбільших серійних виробників «нових» НРК не перебуває під санкціями жодної юрисдикції, попри підтверджене бойове застосування їхніх машин проти України.
Щоб дізнатися більше, читайте повний текст звіту:
Нагадаємо, що раніше StateWatch підготував дослідження«Цирконій подвійного призначення», у якому аналітики оцінили російське виробництво цирконієвої сировини, ключові підприємства галузі та ефективність міжнародних обмежувальних заходів щодо торгівлі цим металом.